1. |
Вітер
06:03
|
|||
|
Відчуваю, як вітер дме
Кров холоне, та в серці гаряче
Перед мною, як завжди ти
Ніби поруч, та не дістати
Вітер дме, все сильніше дме
Та чи треба зараз мені це?
Я забуду і покину все
І мене знов вітер понесе
Вітер дме
Знов кличе мене
Та вперед несе
Змінить все
Вітер дме, вже немає сил
І я руки твої відпустила
Ти востаннє подивись у слід
Перед нами знову цілий світ
Вітер дме, все сильніше дме
Та чи треба зараз мені це
Я забуду і покину все
І мене знов вітер понесе
Вітер дме і змінює обриси й ландшафти
Йому підвладні як далекі гори, так і близькі береги
Він керує пісками … пісками часу, які змінюють нас на краще, чи то, пак, на гірше
Та в кожному разі, нехай він не задмухає того вогню, що всередині нас
Що робить нас собою
Вітер дме
Знов кличе мене
Та вперед несе
Змінить все
|
||||
2. |
Море
05:46
|
|||
|
Ось тобі море – розгойдуй цю глибину.
Говори йому правду і вчись довіряти йому.
Ніби від цього залежить усе, що потому.
Ніби ці води чекали на тебе одну.
Говори йому все, мов не знала до того морів,
Ніби все починається з моря, а ти – й поготів.
Видихай в нього втому – колами і через кому,
говори йому те, що нікому, і те, що кожному.
Ось тобі море – ось тобі глибина,
Ось тобі ще одна вічність – до самого дна,
Ось тобі справжня свобода – під небом настояна.
Ось тобі ніжність і пристрасть – і їх множина…
Ось тобі море – розгойдуй цю глибину.
Говори йому правду і вчись довіряти йому…
Ніби від цього залежить усе, що потому.
Ніби ці води чекали на тебе одну.
|
||||
3. |
551
05:29
|
|||
|
Поки не пізно – бийся головою об лід!
Поки не темно – бийся головою об лід!
Пробивайся, вибивайся –
Ти побачиш прекрасний світ!
Короп – той навпаки, зануриться в глибини,
Втече на саме дно –
Та короп і служить для того,
щоб колись бути пійманим, раніш чи пізніше..
Але ж ти людина – тебе не впіймає ніхто. (х4)
Коропи – ті не такі.
Цілі століття повільно осідають
Їхні зграї, полохливі і темні, –
Вони віддаляються в протилежний бік –
Бач, наше століття давно поспішає вслід? –
Торкається плавником як рукою їхніх плавників
І втікає.. ти покинутий?
Але ж ти людина – (х4)
Не відчаюйся – ти проб’єшся.
Поки не пізно – бийся головою об лід!
Поки не темно – бийся головою об лід!
О прекрасний неозорий засніжений світ...
|
||||
4. |
Ностальгія
03:56
|
|||
|
Там, за вікном, крізь запахи дощів,
Я бачу, як зорі пронизують голками
Пустоту
Я вийду на вулицю, впущу до легень
Вологе повітря, єдиний на сьогодні
Друг
Забутий мотив недієздатних касет у моїй голові
Розчинить роки і поверне назад до речей,
Що сьогодні непотріб
До людей, яких сьогодні нема
До нещадно пережованих долею почуттів
Що сьогодні зневажені, сьогодні терплять
Насмішки дорослих серйозних псевдо проблем
І тільки там, за вікном, крізь запахи дощів,
Я почую відлуння стареньких касет, я побачу
Обриси знайомих облич
Я відчую...
|
||||
5. |
Дзен
07:32
|
|||
|
Пропливають історії
Проходять роки
Забуваєм обличчя,
Мрії й думки.
Пропливемо ще трохи,
Ще будем живими
В цьому світі із інею
срібла і глини.
Не забудемо хто ми,
Просто втратимо час.
Заплетемо себе
у оманливих снах,
заблукаєм у сенсах
ночах і днях,
ми помилимся ще
у стотисячний раз.
І нехай ми забудем
усе що було,
І нехай пройдуть роки
- усе загуло.
Та одначе ще трохи
Побудем живими
В цьому світі із крові
Світла і тіней.
|
||||
6. |
Журавлі
04:21
|
|||
|
Мені наснились небеса
І голуби у їх склепінні.
Мені здалось, що я не я:
У цьому дивному видінні
І тільки вітер у кущах
Камелій і шипшини,
Він залишився, як і був
Такий непевний та постійний.
Пекельний сум.
Клечальна пісня.
Журавлі.
Вони летять додому
Сумний сміх долі
"Ти вже не та..."
Мені пора...
Змивають хвилі часу
межі.
І "Ти не ти..."
і я не я
Прости.
Вже час
вертатися
Насправді ні, - ще не пора
Пора прийде, коли вже пізно
Тоді полине лиш душа
А тіло лишиться незмінним.
Такий чарівний декаданс,
В душі - лиш вічна дощ та злива.
І нетривка така, імлиста
твоя спонтанна пристрасть
|
||||
7. |
Молитва
04:30
|
|||
|
Спасибі за промінь світла в моєму вікні
Спасибі за те, що іноді можу літати
Спасибі за те, що не знаю, є ти чи ні
Спасибі за те, що ніколи не буду знати
Спасибі за те, що у грудях тріпочуть птахи
За те, що так відчайдушно хочеться жити
Спасибі тобі за людей, що готові терпіти мої балачки
За змогу пробачити тим, хто не хоче терпіти
За спогади, що заважають спати вночі
За мрії, що допомагають дожити до ранку
Спасибі за те, що ніколи не знатиму, що там вкінці
Спасибі за спогад про те, як було на початку.
|
||||
Horyzont Podiy Kyiv, Ukraine
We are Ukrainian progressive rock band Horyzont Podiy, founded in 2016 in Kyiv. We sing in Ukrainian and adore profound
lyrics that we encase in complex and diverse music to give additional colours to the text.
We are not professional musicians, our band is a lawyer, economist, philologist, sociologist and an IT-guy. But we all love music, create our own and are willing to share it with you.
... more
If you like Horyzont Podiy, you may also like:
Titan Agronomist Project Volume 2 - A Juggernaut that Cannot Be Stopped
by Randy M. Salo
Marauding symphonic metal that pairs stampeding riffs with castle-size organ and tremendous blasts of brass.
go to album
Immortal's Requiem
by Phantom Spell
featured on Bandcamp Radio Aug 18, 2022
go to album
The Long Island metal band's third album etches arena-sized hooks into their jagged compositions, deftly balancing experimental and poppy inclinations.
go to album
Nothing But The Truth
by The Pineapple Thief
A career-spanning live album from the European experimental rock band, featuring King Crimson's Gavin Harrison on drums.
go to album
The Art Of Losing
by The Anchoress
The second release from Welsh artist The Anchoress is a devastating and powerful meditation on loss.
go to album
Throwing mathcore, emo, and ambient into the mix, Estonia's Kaschalot push progressive rock's multitasking approach to its limits.
go to album
Own Affairs
by Kalahari Surfers
featured on Bandcamp Radio Aug 25, 2015
go to album
